Ініціатори – політична опозиція, в цій акції брали участь 24 політичні партії та громадські організації.
Тривала у 2000-2001 роках.
Основна вимога – відставка президента Леоніда Кучми.
Хроніка подій:
28.11.2000. Олександр
Мороз у стінах Верховної Ради оприлюднив записи розмов Леоніда Кучми з
іншими високопосадовцями, які компрометували його як державного діяча та
свідчили на користь версії, згідно з якою саме Кучма виступив замовником
викрадення та вбивства 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста
Георгія Гонгадзе. Ці записи зроблені Миколою Мельниченком отримали назву
«касетного скандалу».
15.11.2000.
Відбулася перша акція протесту.
27.11.2000.
Під приводом реконструкції Майдану Незалежності учасників акції змусили
прибрати намети та покинути площу.
14.01.2001.
Стартував другий етап «України без Кучми». Представники антикучмістської
опозиції розмістили свої намети вздовж Хрещатика – від місця зведення
майбутнього монументу Незалежності України до Бессарабської площі.
Протягом другої половини січня та усього лютого на Хрещатику та Майдані
Незалежності проводились акції громадської непокори, мітинги та
демонстрації з вимогами відставки Леоніда Кучми і усіх керівників
силових структур.
01.03.2001.
Брутально ліквідовано наметове містечко на Хрещатику.
08.03.2001.
Напередодні дня народження Тараса Шевченка та традиційних офіційних
заходів до цієї дати (покладання квітів до пам'ятника Шевченку),
опозиція зробила заяву про те, що не пропустить Леоніда Кучму на
територію парку.
09.03.2001. Парк Шевченка щільним
кільцем оточили кілька тисяч міліціонерів і непропустили туди
мітингувальників поки там перебував Кучма. Міліція затримала декількох
демонстрантів та доставила їх до столичного управління МВС. Потім у
парку було проведено мітинг який перейшов у похід під стіни МВС з
вимогою звільнити затриманих. Пізніше багато тисячна колона
маніфестантів пришла до Адміністрації Президента. Дорогу їм перекрили
бійці «Беркуту», зусиллями яких (а також найнятих провокаторів) на
підступах до Адміністрації Президента були зрежисовані масові сутички.
Сутички під адміністрацією тривали приблизно тридцять-сорок хвилин і
завершились відступом демонстрантів. Близько 17-ої години у Будинку
вчителя розпочався установчий з'їзд руху «За правду!» делегатами якого
була переважно студентська молодь. У цей самий час на вулиці Димитрова
відбувалось захоплення спецназом штабу УНА-УНСО – організації, що
проявила себе найбільш активно в антикучмістських виступах, охороняла
наметове містечко та брала участь у всіх акціях «України без Кучми». Всі
УНСОвці на чолі з їхнім лідером Андрієм Шкілем були доставлені у різні
райвідділки міліції. Усього було затримано бл. 300 осіб, більша частина
яких була відпущена на наступний день. Однак 19-ро фігурантів справи
склали ядро судово-політичного процесу та отримати максимально можливе
покарання за «організацію масових заворушень».
29.05.2001.
Прем'єр-міністра Віктора Ющенка було звільнено з посади, він долучився
до опозиції.
04.04.2001. СБУ офіційно
порушила кримінальну справу за 2-ою частиною статті 71 Кримінального
кодексу України, вважаючи кваліфікуючими ознаками злочину «спричинення
великої матеріальної шкоди державі» та «заподіяння тілесних ушкоджень
значній кількості працівників міліції» проти 19 учасників акції.
02.09. 2001. У Старокиївському суді
розпочалися слухання «справи 9 березня»
25.12.2002.
Голосіївського Суд під головуванням Івана Воліка та за участі суддів
Федорчука і Валігури постановив вирок у «справі 9 березня». Терміни
увязнення становили 2-5 роки.